Лікар радить, консультує, інформує

Нормативні документи

 

1. ЗУ " Про забезпечення санітарного епідемічного благополуччя населення"

2. ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»

3.Постанова  Кабінету Міністрів України від 1406.2001 №826.  «Порядок медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі»

4.Постанова переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим медичним оглядам порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок

5.  Наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 30.08.2005 №432/496 «Про вдосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі».

6. Наказ Міністерства охорони здоров’я України  24.03.2016  № 234 «Про затвердження Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів

7.Наказ МОЗ " Щодо організації проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб" від 03.07.2002 № 280

 8.Лист МОЗ № 111−01÷89 від 29.03.18 року «Щодо медичних довідок для відвідування закладів освіти»

 9.  Лист МОЗ, МОН №1/9 537 05.2-11/235301  від  06.09.2018 «Щодо напруженої епідемічної ситуації 

10.Про внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів (Постанова КМУ № 178 від 14.03.2018 року)

11. Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів (Постанова КМУ № 908 від 03.07.2006 року)

12.Про посилення контролю щодо проходження обов'язкових медичних оглядів працівниками дошкільних навчальних закладів (Наказ МОН молодьспорт № 1365 від 25.11.2011 року)

13.Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць (Наказ МОЗУ № 145 від 17.03.2011 року)

14.Про затвердження Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) Наказ МОЗ України № 400 від 12.05.2010 року

15.Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітоюНаказ МОЗУ № 742 від 23.11.2007 року

16.Про затвердження Форм первинної облікової документації з інфекційної, дерматовенерологічної, онкологічної захворюваності та інструкцій щодо їх заповнення

17.Перелік оснащення медичного кабінету дошкільного навчального закладу

18.Перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення у медичному кабінеті дошкільного навчального закладу для надання невідкладної медичної допомоги

19.Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні

20.Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом

21.Вимоги до утримання та експлуатації, а також до показників безпечності води басейну викладені у Рекомендаціях зі знезаражування води, дезинфекції підсобних приміщень і санітарному режиму експлуатації купально-плавальних басейнів

22.ЩОДО ВІДРАХУВАННЯ ВИХОВАНЦІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (Лист МОН України від 15.06.2018 № 1,9-392)

23.Щодо використання медичних форм для зарахування дітей до закладів дошкільної освіти
і загальноосвітніх навчальних закладів

Перелік нормативно - правових актів, які регламентують діяльність щодо повірки вимірювальних приладів

Закон України"Про метрологію та метрологічну діяльність"

Постанова Кабінету Міністрів України  "Про затвердження переліку категорій
законодавчо регульованих засобів вимірювальної
техніки, що підлягають періодичній повірці"

Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлв України "Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями"

 

 

Сестра медична старша -  Немчинова Світлана Петрівна

 

 

Сестра медична - Бернадська Юлія Анатоліївна
Ефективності оздоровчої роботи колектив дошкільного закладу досяг за рахунок її безперервності та методичного контролю. Медичне обслуговування дітей здійснюється:  медичним персоналом дошкільного закладу:         -сестра   медична старша  –  Немчинова Світлана Петрівна;     -сестра медична – Бернадська Юлія Анатоліївна.       Протягом всього навчального року медичними працівниками проводяться лікувально – оздоровчі заходи, направлені на зниження захворюваності, підвищення імунітету.   

 

Як підняти імунітет дитині, яка часто хворіє?

Кожна мама знає, для того щоб дитина була здорова потрібно зміцнювати його імунітет. Зараз дуже актуальна тема про те, як зміцнити імунітет малюка восени. Для того щоб закріпити річний імунітет дитини найкращий час - осінь. Як підняти імунітет дитині, яка часто хворіє? 
Повноцінне харчування дитини, яке має достатнє надходження вітамінів і мікроелементів і правильний режим дня, який складається з відпочинку та тривалих прогулянок на свіжому повітрі.

Ось, мабуть, основні принципи зміцнення імунітету.
 
Овочі та фрукти відносяться до тієї їжі, яка призначена не тільки для підтримки імунітету, а й для його збереження. Саме тому для дитячого імунітету буде дуже корисно вживання фруктів і овочів. Зараз дуже важливо не упустити останні фрукти і овочі, вони зараз містять стільки корисного для організму малюків! Готуйте різні смачні страви з фруктів і овочів вашому малюкові, але не забувайте, що організм краще засвоює вітаміни і мінерали в природній формі. У правилах здорового харчування рекомендовано вживати овочі і фрукти не менше 3-4 разів на день, переважно в сирому вигляді. Особливо корисні для імунітету вітаміни і мінерали, що містяться в продуктах багатих залізом, вітаміном С, цинком, бета-каротином, фолієвою кислотою, вітаміном Д, селен, кальцій. Адже банани і апельсини дитина буде їсти взимку. 

Тепер розглянемо прогулянки на свіжому повітрі, адже вони корисні малюкам за всіма критеріями. Кисень необхідний для нормальної роботи мозку, нервової, імунної та серцево-судинної систем. Свіже повітря покращує апетит, дитина вчиться пристосовуватися до холоду, прохолодний і свіже повітря допомагають дитячим капілярах краще скорочуватися, що в результаті допомагає малюкові чинити опір хворобам. Важливим фактором є те, як правильно одягнути дитину в осінній період, це завжди актуальне питання, адже ще зовсім недавно малюк був одягнений в майку і шортики. Визначитися, у що одягнути малюка буває дуже складно. Багато батьків намагаються восени одягнути своїх малюків по-зимовому, але це неправильно. Маленькій дитині не так холодно як дорослому. І це за рахунок того, що організм у дитини ще маленький і не зношений, тому кров бігає добре, терморегуляція у діток краще, ніж у дорослих, так що якщо дитина буде одягнений дуже тепло, можна домогтися спітнілого тільця, яке відреагує на будь протяг і вітерець. Найоптимальніший варіант: завжди брати собою додаткові теплі речі, коли дитина замерзне, то сам попросить його одягнути. Якщо думка малюка для вас буде під сумнівом, то поторкайте його носик і руки, якщо холодні необхідно надіти теплу річ. Найкращий спосіб правильно одягнути малюка - одягти на нього стільки шарів одягу, скільки на одягнене вас, а для немовлят на один шар більше. 

Не забувайте гуляти в парках, скверах, на бульварах. Насолоджуйтеся з малюком останніми променями сонця, адже вони є найкращим вітаміном Д, довгі прогулянки на свіжому повітрі загартовують маленької дитини, розвиваються його м'язи і таким чином організм дитини готується до зими. Після довгих прогулянок малюк може просити більше їсти. І це ж дуже добре, тому що влітку діти їдять менше через спеку. 

Якщо будете активними восени, це легко підготує вас до зими, і тоді простудні періоди дитині буде легше перенести. І в кінці осені не забудьте проконсультуватися з педіатром про необхідність прийому вітамінних препаратів для дитини. 

Ну і звичайно не забудьте зібрати різних листочків, щоб засушити їх будинки і довгими зимовими вечорами займатися з дитиною творчістю, використовуючи матеріал, зібраний восени в парках. 

Тепер ви знаєте про те, як зрозуміти імунітет дитині, яка часто хворіє. Сподіваємося, що це допоможе вашому малюкові протистояти всім хвороб!

 

 

Процедури загартування

   Загартування як один з основних засобів профілактики ГРЗ забезпечує стійкість організму до несприятливого впливу фізичних чинників навколишнього серидовища - коливань температури, зміни атмосферного тиску тощо. Дозоване використання процедур загартування допомагає активувати захисні механізми організму. Найпоширенішими природними засобами загартування є свіже повітря й вода. 

   Загартування повітрям

   Загартування повітрям (найчастіше холодним) є дуже розповсюдженим у профілактиці ГРЗ завдяки стимуляції реакції імунітету і процесів терморегуляції. У людей, стійких до низьких температур, теплоутворення в організмі проходить інтенсивніше. Поліпшене кровопостачання шкіри зменшує імовірність виникнення обморожень.

   Дієвими засобами загартування повітрям є перебування дітей на свіжому повітрі (не менше 3,5 год) та повітряні ванни. Прохолодне повітря подразнює нервові закінчення шкіри і слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, стимулюючи підвищення порогу їх чутливості та тренування механізмів терморегуляції. У холодну пору року прогулянки можна поєднувати з рухливими іграми та гімнастичними вправами на свіжому повітрі.

   Загартування повітряними ваннами необхідно проводити в приміщенні завчасно понизивши температуру повітря у ньому до 18-200С. Перша повітряна ванна має тривати від 3 до 5 хвилин. Час кожної наступної процедури необхідно збільшувати на 3-5 хвилин. Повітряні ванни можна поєднувати з гігієнічною гімнастикою після сну, дихальними вправами,  рухливими іграми, ходінням босоніж по підлозі або килимку, змоченому у розчині морської солі протягом 10 хвилин.

   Організовуючи процедури загартування, необхідно враховувати стан здоров'я дітей, створювати позитивну психологічну атмосферу. Наприклад, проводити процедури у формі гри чи з використанням ігрових елементів. 

   Загартування водою

   Потужним природним засобом загартування є вода. Загартування водою треба починати з розтирання тіла мокрою губкою, фланелевою рукавичкою або рушником. Початкова температура води для розтирання має бути 35-360С. З кожною наступною процедурою температуру води поступово знижують на один градус, поки вона не досягне 28-300С. Для проведення загартування необхідно насухо витерти шкіру дитини до легкого почервоніння. Процедура має тривати 1-2 хвилини.

    Коли дитина звикне до розтирань водою, почуватиметься комфортно, можна проводити обливання. Процедуру проводять щоденно чи через день упродовж 2-3 хвилин. Температуру води поступово понижують з 34-370С до 22-230С. Обливання поліпшує функціональний стан органів, тканин, стимулює апарат фізичної терморегуляції, підвищує резистентність організма.

   У профілактиці ГРЗ ефективним є загартування стоп, адже між охолодженням стоп та рефлекторною судинною реакцією слизової оболонки верхніх дихальних шляхів існує залежність. Завдяки рефлекторному звуженню судин відбувається подразнення біологічно активних точок стоп, поліпшення обмінних процесів, укріплення імунної системи організма. Температуру води необхідно поступово знижувати від 35-360С до 18-200С. Процедура має тривати 20-30 секунд. Після загартування ноги дитини необхідно розтерти до легкого почервоніння.

     Підвищити резистентність організму допоможе метод контрастного обливання. На початку процедури температура води має бути 360С, поступово її знижують до 18-280С, наприкінці процедури знову використовують теплу воду (360С).

 

 

 

Про педикульоз у дітей і дорослих

Педикульоз у дітей і дорослих – вельми неприємна хвороба; вона досить часто дає про себе знати, її спалахи частішають в осінній період, коли діти повертаються з місць масового відпочинку. Її вважають захворюванням, яке виникає внаслідок недотримання санітарних норм, однак ніхто не застрахований від появи педикульозу. Про його профілактику і лікування ви можете дізнатися на цій сторінці. 

Що таке педикульоз? 

        Педикульоз в народі називають вошивістю. Назва утворюється від латинського слова «pediculus», переводить як «воша». Це паразитарне захворювання шкіри, волосяного покриву людини.
Розрізняють головну, лобкову і платтяну вошу, які поселяються відповідно на волоссі голови або лобка, а також в одязі. Всі вони живляться кров’ю людини, на якій паразитують. Яйця вошей (їх називають гнидами) прикріпляються до волосся людини або відкладаються в складки одягу.
Особливу небезпеку представляє здатність вошей переносити збудників серйозних захворювань, що становлять загрозу життю людини, таких як висипний або поворотний тиф. 

Як передається педикульоз у дітей 

        Педикульоз – заразне захворювання, що передається побутовим шляхом. У дітей зазвичай зустрічаються головні і платтяні воші. Передаються вони при прямому контакті з носієм захворювання. Педикульоз у дітей може переходити від одного до іншого при використанні загальних гребінців, шпильок для волосся, одягу та постільних речей.
Нерідко зараження відбувається під час гри, коли діти близько стикаються головами. До речі, педикульоз – це захворювання, до якого не схильні тварини, тому людина не може «підчепити» його, граючи з кішкою або собакою. 

Симптоми педикульозу в дітей 

        Діагностувати головний педикульоз у дітей досить просто, це батьки легко можуть зробити самостійно. Основним симптомом є поява волосяних вошей на голові дитини, а також гнид, які закріпилися на волоссі. Побачити вошей дуже легко, якщо розчесати волосся малюка над полотнищем світлої тканини або аркушем білого паперу.
Складніше діагностувати платтяних вошей. Про їх присутність говорять дрібні голубувато-сіруваті плями на шкірі малюка, розчіхані місця там де укуси. На місці запущених розчісів можуть утворитися гнійничкові захворювання шкіри. 

Лікування педикульозу в дітей 

        Вилікувати педикульоз у дітей досить складно, потрібно позбавити дитину від дорослих вошей і від їх яєць. Це клопіткий процес, який вимагає терпіння, і ефективний тільки в тих випадках, коли доведений до кінця. В іншому випадку хвороба поновлюється.
В залежності від виду педикульозу у дитини різняться методи його лікування.
Волосяні воші видаляють шляхом щоденного розчісування волосся густим гребінцем. Гниди знімаються вручну. Волосся обробляють спеціальними антипедикульозними засобами, які продаються в аптеках. Також потрібне кип’ятіння постільних речей, одягу.
Процедура вичісування померлих вошей і видалення гнид повинна повторюватися щодня до тих пір, поки батьки не переконаються в тому, що голова дитини повністю очищена від паразитів. Щоб спростити процедуру, рекомендується підрізати довге волосся у дівчаток хоча б до плечей.
До речі, в старовину дитячий головний педикульоз легко усували, повністю збриваючи волосся на голові дитини.
Для перемоги над платтяною вошшю потрібно профілактично прокип’ятити або обшпарити паром одяг і постільні приналежності дитини, потім просушити їх на сонці або морозі в добре провітрюваному місці.
Також рекомендується обробити їх інсектицидним засобом (продається в аптеках), після чого доведеться їх випрати і провітрити на протязі протягом декількох днів. 

Профілактика педикульозу в дітей 

       Кращою профілактикою педикульозу в дітей є дотримання санітарно-гігієнічних норм. Особливо важливо дотримуватися цього правила в місцях масового перебування дітей: у дитячих садках, школах, інтернатах, таборах.
      Також дуже корисно привчити дитину користуватися тільки своїм гребінцем, не надягати чужий одяг (особливо головні убори). Старшій дитині потрібно розповісти про педикульоз і про методи його профілактики.

Вживання фіточаїв

   Ефективним методом профілактики захворювань органів дихання є вживання рослинних чаїв. Таку профілактику доцільно проводити раз на день протягом місяця, особливо в осінньо-зимовий період, коли збільшується загроза застудних захворювань. 

   Вживати напої з лікарських рослин (фіточаї) рекомендовано за 20 хвилин до приймання їжі. Фіточаї підвищують захисні функції організму, поліпшують роботу шлунково-кишкового тракту, зменшують запалення. У період епідемії ГРЗ рекомендовано використовувати відвари трав відхаркувальної та протизапальної дії.

   Разом із трав'яними відварами можна вживати кисневі коктейлі, до складу яких можуть входити витяжки шипшини, малини, чорної смородини тощо.

   Дієвим засобом профілактики ГРЗ є також полоскання горла після сну настоями лікарських трав (ромашки, шавлії, календули, евкаліпту), часнику (очищує кров, убиває мікроби), розчином солі та йоду.

 

Профілактика кишкових інфекцій .

Ці захворювання виникають внаслідок вживання інфікованих харчових продуктів або води, які проникають в організм людини через брудні руки, продукти харчування. Кишкові інфекції поширені повсюдно, навіть у розвинутих країнах, характеризуються високим рівнем захворюваності.

 Серед дітей рівень захворюваності кишкові інфекції  приблизно утричі вищий, ніж у дорослих. При цьому половина зареєстрованих випадків захворювань припадає на дітей раннього віку - до 3 років.

 Для кишкових інфекцій характерна весняно - осіння сезонність. Саме у цей період відбувається ріст захворюваності. Збудники кишкових інфекцій передаються за допомогою фекально-орального механізма, харчовим, водним, контактно-побутовим шляхами. Факторами передачі є м'ясо, яйця, вода, кухонний інвентар, руки, мухи. Інфіковані продукти на смак і вигляд не відрізняються від безпечних та якісних.

 Час від зараження до перших клінічних проявів захворювання триває від декількох годин до двох-трьох діб. Джерелом інфекції може бути хвора людина з клінічними проявами інфекції або здоровий носій. Носії становлять епідеміологічну небезпеку, оскільки вони ведуть активний спосіб життя, при цьому контактують зі здоровими людьми, займаються готуванням страв, будучи хворими працюють на об'єктах громадського харчування, на підприємствах, що займаються виготовленням продуктів харчування. Особливу небезпеку представляють носії кишкових інфекцій, які готують їжу для гостин та урочистих подій і не пройшли медичний огляд, у яких відсутній особистий санітарний паспорт.

 Враховуючи те. що з настанням теплої пори року зростає небезпека щодо захворюваності на кишкові інфекції, для попередження захворювання належить виконувати такі вимоги:

-      Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов'язково мити руки з милом.

-      Не вживати м'ясні та молочні продукти, придбані на стихійних ринках, з рук приватних осіб.

- Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води). Для пиття і приготування їжі - використовувати питну бутильовану воду або воду з централізованих джерел водопостачання.

- Не допускати споживання продуктів та напоїв з протермінованим терміном зберігання.

-      Не вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх якості. При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки) для миття посуду і рук використовувати перекип'ячену воду. При харчуванні у лісі, на пляжі виключати контакт продуктів з грунтом та піском.

- Зберігати продукти харчування тільки у спосіб зазначений на упаковці та у встановлені терміни.

-      При подорожуванні не рекомендовано брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські кремові вироби, м'ясні салати, паштети інші продукти, що потребують охолодження при зберіганні).

-      На відпочинку без організованого харчування виключати приготування багатокомпонентних страв, що не мають достатньої термічної обробки (паштети, м'ясні салати, багатокомпонентні страви). Зберігання виготовленої страви без холодильного обладнання не має перевищувати 2 години. Овочі та фрукти перед вживанням ретельно мити, обдавати окропом.

 У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання терміново звернутися до найближчої лікувальної установи. Не займайтеся самолікуванням. При груповому відпочинку хворого бажано тимчасово (до прибуття лікаря) ізолювати від колективу. При тяжкому стані хворого негайно викликати швидку допомогу.

ПАМ'ЯТАЙТЕ!
Тільки чітке дотримання всіх гігієнічних правил та вимог дасть можливість уникнути зараження кишковими інфекціями.

 

Вітряна віспа

 

Вітряна віспа (вітрянка) – інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передачі. Це захворювання є одним з найбільш поширених захворювань, які зустрічаються у дітей. Збудником інфекції є вірус, дуже чутливий до факторів навколишнього середовища. За межами організму людини він зберігається до 10-15 хвилин. На нього згубно діють сонячне опромінювання, високі температури, дезінфікуючі розчини. З потоком повітря вірус переноситься на відстань до 20 метрів.

Джерелом інфекції при вітряній віспі є людина, хвора на це захворювання. Індекс контагіозності становить 95-98%. Захворіти на вітряну віспу можливо у будь-якому віці, але максимальну кількість хворих виявляють у віці від 2 до 7 років.

Зараження вітряною віспою відбувається через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, очей, але можливий і контактний спосіб зараження. Найчастіше хворіють на вітрянку діти, які відвідують дитячі садочки або школи. Враховуючи високу ступінь зараженості даним захворюванням, хворі повинні бути ізольовані від колективу і лікуватися вдома.

В практиці багатьох Європейських країн не прийнято вживати карантинних заходів, оскільки вважається, що саме на вітрянку краще перехворіти у дитячому віці, ніж заразитися нею дорослій людині. Незважаючи на всі заходи, уникнути розповсюдження вітрянки у дітей в дитячому колективі складно, тому що ще задовго до того, як з'являються симптоми, починається заразний період, і дитина в цей час відкрито спілкується з оточуючими.

Симптоми захворювання. Звичайно хвороба починається гостро з підвищення температури і проявів висипань. Симптоми на початку захворювання дуже схожі на респіраторну інфекцію, але разом з даними симптомами з'являється висипання на шкірі тулуба, кінцівок, потім на обличчі, волосяній частині голови, що підсилюється протягом 3-4-ох днів. Процес висипання відбувається поштовхоподібно. Висипання на шкірі супроводжуються сверблячкою. Нерідко одночасно з'являються пухирці на слизовій оболонці порожнини рота, кон’юнктиві, рідше – гортані і статевих органах.

Елементи вітряної віспи виникають і у вигляді плям. Потім на цьому місці утворюється папула, а потім – везикула. Як правило, збільшуються лімфатичні вузли (підщелепні, шийні, пахвові і пахові), їх величина і кількість визначаються кількістю висипань та переважною їх локалізацією.

Батькам слід пам'ятати, що ні в якому разі пухирці не слід видавлювати або проколювати, інакше можна занести інфекцію і значно ускладнити перебіг захворювання.

Лікування вітрянки у дітей. При легких та середньої тяжкості формах вітряної віспи терапія спрямована на профілактику вторинних бактеріальних ускладнень. Для цього щоденно змінюють одяг, постільну білизну, після їжі полощуть рот розчином антисептиків.

Медикаментозне лікування вітрянки може призначити тільки лікар, попередньо вивчивши симптоми захворювання. Вітрянка є захворюванням вірусного характеру, тому лікування антибіотиками призначати недоцільно – особливої користі воно не принесе, а враховуючи здоров'я сучасних дітей та екологію, антибіотики в даній ситуації принесуть тільки шкоду. Призначення антибіотиків виправдано тільки в тому випадку, коли до вітрянки приєднується якась бактеріальна інфекція, наприклад, нагноєння пухирців, розчесаного дитиною. Тому слід вжити всіх заходів, щоб не допустити розчісування. Для цього дитину треба постійно відволікати, розповідати їй про наслідки, грати з нею. Тобто, вітрянка – це те захворювання, яке потребує особливої уваги та терпіння з боку батьків. У звичайних, неускладнених випадках, при вітрянці лікування проводиться в амбулаторних умовах, госпіталізація не потрібна.

Але навіть враховуючи не сильно важкі і складні симптоми вітрянки, хворим дітям прописується дотримання постільного режиму на термін приблизно 7 днів.

Зняти свербіж допоможе змазування місць висипань спеціальними мазями, їх застосування слід також узгоджувати з лікарем. Раніше було прийнято «прикрашати» дітей, які хворіють на вітрянку, зеленкою. Особливого сенсу в цьому також немає, а ось додатковий стрес малюкові забезпечений. На сьогоднішній день існує достатня кількість сучасних препаратів, що не залишають на шкірі слідів і набагато ефективніше знімають свербіж і дезінфікують. Віддайте перевагу їм.

Не рекомендується розмочувати місця висипань, приймати ванну, а слід обмежуватися душем. Після прийняття водних процедур шкіру дитини потрібно промокати і просушувати (а не розтирати) пропрасованою пелюшкою.

Рекомендовано нескладну дієту, з включенням овочів, фруктів, кисломолочних продуктів, обов'язковим є  рясне пиття.

 

Перша допомога потерпілим від обмороження

Якщо ж переохолодження ніг усе-таки відбулося, варто чинити в такий спосіб:

1. Дуже акуратно осушите ноги, не розтираючи шкіри.

2. Ті місця, де шкіра тріснула, змажте антисептичним кремом.

3. Забинтуйте ноги (не туго!).

4. Тримайте тіло в теплі, але постарайтеся, щоб ступні відігрівалися так повільно, як тільки можливо; ноги підніміть.

5. Не дозволяйте потерпілому ходити.

Якщо тіло втрачає тепло швидше, ніж організм у стані його компенсувати, виникає переохолодження. Серед умов, що сприяють цьому, варто виділити холодну, вологу погоду, мокрий одяг, занурення в холодну воду, виснаження, недостатній одяг і недостачу їжі і питва. Переохолодження не завжди легке діагностувати. Тому важливо стежити, чи не проявилися у вас наступні симптоми:

* блідість і сильне, некероване тремтіння;

* ненормально низька температура тіла (перевіряється на ощупь);

* слабість і утома м'язів;

* сонливість і ослаблення зору;

* скорочення частоти серцебиття і подихи;

* непритомність, утрата свідомості (особливо небезпечно!).

На додаток до цих ознак, мабуть, найбільш разючою вказівкою на початок переохолодження є помітні зміни психічного складу потерпілого. Екстраверт здатний стати інтровертом, агресивність перемінитися покірністю, чи навпаки. Причому не підлягає сумніву, що переохолодження, якщо не прийняти невідкладних мір, здатно виявитися смертельно небезпечним. Холод і вогкість може швидко убити хворої чи травмованої людини. У таких умовах постарайтеся скористатися найближчим укриттям — за скелею, чи стінкою в якому-небудь природному поглибленні. Не слід намагатися відігріти такої людини гарячою водою, чи вогнем тертям. Найкраще лягти з ним в один спальний мішок і зігріти своїм тілом. Так само можна бороти з переохолодженням здорової людини.

Правила поведінки на льоду

1. Виходити на лід можна тільки за стійкої морозної погоди.

2. Переходити водойми потрібно в спеціально позначених і обладнаних для цього місцях.

3. Забороняється виходити на лід. товщина і міцність якого вам невідомі.

4. Забороняється спускатися на лижах з крутого берега на неперевірений на міцність і товщину лід.

5. Забороняється збиратися на льоду великими групами в одному місці.

6. Забороняється виходити на лід за таких умов:

— якщо поруч теплі потоки води, в місці з’єднання річок, у місці виходу стічних і промислових вод;

— у випадку швидкої течії річки у цьому місці;

— за наявності вмерзлих у лід дошок, палок та інших предметів;

— у випадку різного забарвлення льоду;

— під час весняного розтавання снігу та льоду, а також сильного перепаду температури під час весняного потепління.

Надання допомоги потерпілим на льоду

Щоб допомогти учневі, який терпить лихо і не потерпіти самому, дотримуйтесь наступних правил:

1. Без потреби не виходьте на лід. Подумайте, чи зможете під час надання допомогти впоратись самотужки, чи краше покликати на допомогу ще кого-небудь. Якщо поряд нікого немає, то дійте продумано і обережно, щоб замість допомоги не погіршити становище.

2. Протягніть потерпілому довгу жердину, дошку, палицю від лиж, лижу, хокейну ключку або киньте вірьовку, зв’язані паски тощо. Якщо вам все-таки необхідно вийти на лід, то ляжте на лід і повзіть по поверхні, штовхаючи рятувальний засіб перед собою або кидаючи перед собою вірьовку чи пасок.

3. Будьте якомога далі від ополонки (краю крижини), протягніть потерпілому палицю, жердину, чи киньте вірьовку. Якщо вірьовка чи трос закріплені на березі і не вистачає довжини, то. міцно тримаючись за кінець вірьовки однією рукою, протягніть потерпілому другу руку.

4. Витягніть потерпілого, попросіть його працювати ногами – так буде легше витягнути його з ополонки. Коли ви його витягли. не дозволяйте йому підійматись на ноги, нехай він повзе вслід за вами до берега.

5. Після того, як витягнете потерпілого у безпечне місце, викличте «швидку допомогу», надайте першу допомогу, необхідну при охолодженні:

— поступово відігрійте постраждалого, загорніть його у ковдри або сухий теплий одяг;

— не намагайтесь зігріти тіло потерпілого дуже швидко, не занурюйте його у теплу воду, швидке обігрівання може викликати серцеві проблеми;

— будьте надзвичайно уважними при поводженні із потерпілими;

— по можливості прикладіть до тіла теплий предмет (гарячу грілку, пляшки із теплою волого);

— дайте тепле пиття, якщо потерпілий при свідомості

Що таке поліомієліт

Поліомієліт - інфекційне захворювання з ураженням центральної нервової системи. Деякі переносять хворобу у легкій формі (наприклад, спостерігається короткочасний пронос, катар верхніх дихальних шляхів), інші - у важкій, аж до паралічу нижніх і верхніх кінцівок, в гіршому випадку може наступити смерть від паралічу дихальних м'язів. Поліомієліт найчастіше хворіють діти у віці від року до п'яти років, але можуть захворіти і дорослі. Раніше поліомієліт був дуже поширений, але з 1960 р. проводиться вакцинація поліомієліту.

Симптоми поліомієліту

  • Підвищена температура.
  • Болі в кінцівках.
  • Порушення функцій шлунка і кишечника.
  • Порушення свідомості.
  • Ригідність шийних м'язів.
  • Млявий параліч нижніх і верхніх кінцівок без порушення чутливості.

Причини поліомієліту

Існує три типи вірусів поліомієліту, які виділяються з випорожненнями інфікованої людини і залишаються життєздатними до трьох місяців. Вірус потрапляє в організм через воду і харчові продукти, що не пройшли термічну обробку. Вірусоносіями можуть бути і комахи. Однак 90-95% інфікованих не хворіють. Вони стають несприйнятливі до цієї інфекції, тому в їх крові утворюються антитіла. Захворюванню сприяють фізичне і емоційне перенапруження, загальне ослаблення імунітету.

Лікування поліомієліту

Лікування проводиться в лікарні. Призначаються заспокійливі, знеболюючі і сечогінні засоби, а також иммунноглобулин. Можна відразу зробити щеплення і прискорити утворення антитіл. При своєчасній вакцинації прояв симптомів захворювання буде ослаблено.

Необхідно вчасно зробити щеплення! Поліомієліт - інфекційна хвороба, тому про кожному випадку захворювання треба інформувати органи охорони здоров'я. У Латвії щеплення від поліомієліту роблять грудним дітям.

При підозрі на поліомієліт (болі в ногах і слабкість) необхідно відразу звертатися до лікаря, особливо, якщо були контакти з хворими на поліомієліт.

Лікар діагностує хворобу за характером паралічу, температурі тіла пацієнта і за зміни мозкової рідини (після виконання люмбальної пункції). Збудника хвороби можна встановити з аналізу калу.

Перебіг хвороби

Інкубаційний період триває близько 10 днів. Перші симптоми захворювання схожі на грип. На початковій стадії іноді виникають порушення функцій шлунка і кишечника. Через три дні температура знижується, потім знову раптово підвищується, з'являється занепокоєння, посилюється потовиділення, людина може втрачати свідомість, може з'явитися запалення мозкової оболонки, розвивається параліч (частіше м'язів ніг і рук). Можливе порушення дихання і кровообігу. Тривалість паралічу від декількох годин до 2-3 днів. Хвороба може припинити прогресувати на будь-якій стадії. При інтенсивному лікуванні наслідки можуть бути незначними. Найчастіше залишається атрофія м'язів, контрактура рук і ніг, деформація хребта.

Небезпечний поліомієліт?

Небезпечні ускладнення поліомієліту - центральний параліч дихання, параліч ковтальних м'язів, висхідний параліч (запалення нервів спинного і головного мозку). Ці ускладнення часто призводять до смерті. Відновлення паралізованих кінцівок можливо при застосуванні лікувальної гімнастики (час відновлення від півроку до півтора років).

Профілактика поліомієліту

Кращий профілактичний засіб поліомієліту - вакцинація (ослаблені збудники хвороби приймаються перорально). Вакцинація грудних дітей проводиться на 4,5 і 18 місяці їх життя. Робити щеплення влітку не рекомендується, це час року вакцина іноді «не діє».

Вакцина від поліомієліту ефективна протягом 5-10 років. В даний час небезпека зараження мінімальна, хоча в деяких країнах ще реєструються спалахи поліомієліту. Тому перед подорожжю в будь-яку екзотичну необхідно зробити щеплення.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         
 
 

 

 

 
 

 

Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Управління кримінальної міліції у справах дітей